Що таке затримка мовленнєвого розвитку в дитини

Нині ЗМР стає гострою медичною проблемою, оскільки дедалі більше дітей опановують мовлення із серйозним відставанням. Затримка проявляється у вкрай повільному поповненні словникового запасу, тривалій відсутності спочатку фразового, а потім зв’язного мовлення.

ЗМР може бути первинною або вторинною. Первинна спостерігається за повного збереження слуху, зору та інтелектуальних здібностей. Вторинна з’являється як наслідок серйозного захворювання дитини.  

Вираженість ЗМР у різних випадках істотно різниться, тому її поділяють на ступені:

• I ступінь – Повна відсутність мовлення;
• II ступінь – Некоректна вимова і заміна звуків, використання тільки простих речень;
• III ступінь – Вживання лише найпростіших слів, “ковтання” звуків, переставляння складів у слові, невиразне мовлення;
• IV ступінь – Немає чіткості артикуляції, “каша в роті”, істотні помилки при утворенні слів.

Норма розвитку мовлення у дітей

Багато сучасних батьків схильні вважати, що дитина, яка не заговорила до 2,5-3 років, є варіантом норми. Просто необхідно ще трохи почекати і мова з’явиться сама. Однак це далеко не так. Батьки мають чітко відстежувати правильність мовленнєвого та психічного розвитку, виходячи з існуючих на сьогоднішній день норм.

Мовлення дитини розвивається поетапно і кожен етап характеризується певними діями та поведінкою:

• Другий місяць – гуління, перший сміх;
• 3-4 місяці – під час гуління з’являються поєднання губних звуків із голосними;
• 6 місяців – поява лепетного мовлення;
• 1 рік – ускладнення міміки та жестикуляції; лепетні слова починають відрізнятися за інтонацією. У лексиконі близько 10 слів, що складаються з 2-3 складів. Формується моторне мовлення;
• 1,5 року – малюк повторює за дорослим прості слова, активно розвивається моторне мовлення, словниковий запас містить до 30 слів. Впізнає на слух предмети і показує їх на картинці. Розуміє і виконує прості прохання дорослих;
• 2 роки – у вживанні до 200 слів, розвинене фразове мовлення, дитина може сформулювати нескладну думку;
• 3 роки – Кількість слів, що належать до різних частин мови, збільшується до 1500, речення стають складними і складаються з підмета, присудка і доповнення.

Якщо ваша дитина відповідає наведеним вище показникам, її розвиток можна вважати таким, що відповідає нормі. 

Симптоми та ознаки затримки мовлення

Перші ознаки затримки мовлення можна помітити з самого раннього віку:

• Третій місяць – дитина не вимовляє звуків, не реагує на звуковий вплив, плач монотонний;
• 3-4 місяці – малюк не посміхається і не проявляє інших емоцій, не реагує на слова і жести;
• 6 місяців – відсутній лепет;
• 1 рік – дитина не видає звуків, не робить вказівних, прощальних та інших жестів, не розрізняє інтонації, не відгукується на ім’я;
• 1,5 року – немає реакції на звернене мовлення, у лексиконі немає зовсім або менше 30 слів, Малюк не жує самостійно або погано ковтає;
• 2 роки – дуже обмежений лексикон, немає навичок повторення слів і складання фраз. Не може назвати частини тіла і предмети;
• 3 роки – як і раніше, не розуміє звернену мову, не в змозі скласти двоскладове речення, “ковтає” закінчення слів або сильно їх розтягує. Якщо щось говорить, то оточуючі не можуть зрозуміти ні мови, ні її сенсу. Має мінімальний словниковий запас. Головний спосіб спілкування – невербальний. Незвичайний голос, наприклад: скрипучий або “через ніс”.

Причини затримки мовленнєвого розвитку (ЗМР)

ЗМР може проявитися у малюка на різних етапах психофізіологічного дозрівання. Для кожного періоду характерний свій набір несприятливих чинників, що призводять до проблем мовлення. 

Пренатальний період:

• гіпоксія плода;
• гідроцефалія;
• порушення формування головного мозку;
• внутрішньоутробні інфекції;
• вроджена патологія органів слуху та мовлення.

Натальний період:

• асфіксія або гіпоксія під час пологів;
• родова травма;
• обвиття пуповиною.

Постнатальний період:

• нервово-психічні розлади;
• нейроінфекції (менінгіт, енцефаліт та ін.);
• складні захворювання (муковісцидоз, вада серця, хвороби печінки та нирок тощо);
• хронічні вушні захворювання;
• порушення слуху (наприклад, вроджена глухота);
• черепно-мозкові травми;
• ураження деяких відділів мовного апарату;
• порушення в процесах голосоутворення.

Нерідко фахівці користуються іншою класифікацією, яка визначає причини виникнення ЗМР як біологічні або соціальні. Біологічними причинами вважають уже перелічені чинники. 

До соціальних відносять такі:

• відсутність належної уваги з боку батьків;
• невиправдана гіперопіка;
• часті госпіталізації дитини;
• психологічна травма;
• соціальні проблеми в сім’ї, жорстоке поводження з дитиною;
• надмірне захоплення гаджетами;
• білінгвістична сім’я, внаслідок чого дитина не справляється з подвійним навантаженням на мовний центр.

Затримка мовленнєвого розвитку – це не самостійне захворювання, а лише наслідок несприятливих зовнішніх чинників і патологій, що розвиваються в організмі дитини

Діагностика ЗМР

Без виявлення фактора, що провокує затримку розвитку мовлення, провести ефективний курс корекції неможливо. Тому дуже важливо перед початком лікування провести комплексне обстеження дитини.

У разі ЗМР необхідні консультації логопеда, дефектолога, ЛОР-лікаря, невропатолога, психіатра, дитячого психолога, а також інструментальні методи діагностики: 

• нейросонографія – дослідження органічних порушень у головному мозку в немовлят за допомогою ультразвуку;
• МРТ і КТ дуже точно виявляють патології головного мозку, але мають багато протипоказань для малюків;
• ЕЕГ використовують, щоб визначити біоелектричну активність мозку;
• електронейроміографія визначає наявність порушень у периферичних відділах нервової системи;
• аудіометрія дає змогу оцінити роботу слухового апарату тощо.

Крім цього, використовують і лабораторні дослідження, що дають змогу визначити гормональний рівень щитоподібної залози, наявність запальних вогнищ в організмі та безліч інших показників.

Корекція та лікування ЗМР

ЗМР практично ніколи не проходить самостійно. Навіть якщо ознаки виражені незначно, потрібне якнайшвидше звернення до фахівців. Варіативність лікування ЗМР дуже широка і залежить від причин її виникнення. У будь-якому разі лікування має бути комплексним. До нього можуть входити:

• робота з логопедом або дефектологом;
• різні види логопедичного масажу;
• артикуляційна гімнастика;
• заняття з розвитку дрібної моторики, сенсорних і мовленнєвих навичок;
• фізіотерапевтичні процедури;
• нейростимуляція;
• медикаментозна терапія (у важких випадках);
• хірургічне втручання (у разі фізичних дефектів артикуляційного апарату).

Важливою частиною лікування є робота психолога з батьками, щоб допомогти їм організувати для дитини комфортне середовище, яке стимулюватиме розвиток мовлення. Домогтися цього можна тільки в тому разі, якщо постійно розмовляти з малюком, співати йому пісеньки, розповідати казки, грати. Сьогодні багато батьків вважають за краще замінити живе спілкування гаджетами, але це може призвести до затримки розвитку мовлення навіть у здорових дітей.