Синдром дефіциту уваги у дітей

Нині СДУГ є досить поширеним розладом. Він виникає в перші роки життя, але часто виявляється лише після початку систематичних навчальних занять у старших групах дитячого садка.

Такі діти поводяться дуже неспокійно і нетерпляче, вони перебувають у постійному русі, не вміють стримувати емоції, часто б’ються і грубіянять, не можуть довго сидіти на одному місці. У них серйозні проблеми у спілкуванні, тому вони часто привертають до себе увагу, граючи в колективі роль “блазня”. Володіючи досить високим інтелектом, вони, тим не менш, істотно відстають у навичках читання і письма, що веде до поганої успішності.

Дитина із синдромом дефіциту уваги запальна, неврівноважена, не вміє програвати, і водночас, як правило, має занижену самооцінку. Стосунки з дорослими завжди складні, оскільки карати малюка марно, а на похвали він мало реагує.

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності – це офіційно затверджений медичний діагноз, який має визначати лікар-невролог або психіатр на підставі детальних досліджень

Батьки та вчителі часто звинувачують дитину зі СДУГ у ліні, конфліктності та інших несхвалюваних особливостях характеру. Однак вони виникають не з волі малюка, а через певні проблеми в роботі центральної нервової системи та слабкий розвиток його емоційної та вольової сфери.

Багато хто помилково вважає, що симптоми СДУГ можуть зникнути у малюка, який дорослішає, самі собою. Однак не варто так легковажно ставитися до цієї проблеми. Найчастіше синдром дефіциту уваги без належної корекції з часом порушує функціональні здібності людини та її психічне здоров’я, а в поведінці з’являються невротичні відхилення.

Класифікація СДУГ

Ознаки та прояви СДУГ вельми різноманітні, тому і його лікування вимагає індивідуального підходу. Для успішного проведення терапевтичних заходів фахівці виділили три основні типи цього захворювання:

• СДУГ з переважанням дефіциту уваги (для малюка характерні неуважність, забудькуватість, він безрезультатно намагається зосередитися і хоч ненадовго сконцентрувати на чомусь увагу);
• СДУГ з переважанням гіперактивності та імпульсивності (дитина абсолютно не в змозі перебувати в одній позі, стримувати емоції, часто поводиться агресивно);
• СДУГ: змішаний тип (об’єднує основні характеристики двох типів, зустрічається найчастіше).

Причини виникнення СДУГ

До теперішнього часу конкретних причин, що провокують розвиток СДУГ, фахівцями не виявлено. У дітей із цим захворюванням зазвичай не виявляють серйозних структурних порушень головного мозку, але спостерігають некоректну взаємодію між собою лобових ділянок кори і підкіркових структур. При цьому в дитини може бути гарне фізичне здоров’я, нормальні показники лабораторних та інших досліджень. 

Фахівці погоджуються з тим, що синдром дефіциту уваги має генетичну схильність, яка збільшує ризик появи патології в кілька разів. 

Також поштовхом до розвитку розладу можуть стати: 

• дефект деяких генів, що призводить до малого вироблення допаміну, який відповідає за процеси гальмування, але значної кількості норадреналіну, що спричиняє зайве збудження;
• негрубі, але складно локалізовані відхилення в ЦНС на ранніх етапах розвитку;
• нестача в організмі магнію і таурину, через що відбувається біохімічний збій і системи збудження і гальмування розбалансовуються;
• незбалансоване харчування з недостатньою кількістю амінокислот, а при нестачі натурального білка в їжі між клітинами порушується передача нервових імпульсів;
• різні інфекції; 
• пологові травми; 
• вживання в період вагітності важких ліків, алкоголю та наркотичних речовин; 
• проблеми виховання і конфліктність сімейних стосунків;
• травми черепа і головного мозку;
• несприятливе екологічне середовище тощо.

Симптоми СДУГ у дітей та його наслідки

СДУГ характеризується десятками симптомів. До найпоширеніших належать:

• неуважність

Малюк без кінця втрачає свої речі та іграшки. Часто відволікається, не може зосередитися і ніколи не закінчує розпочату справу. Не може організувати свій час і простір.

• дуже висока активність 

Дитина перебуває в постійному русі, навіть коли сидить, дуже багато й емоційно говорить. Під час уроків може без дозволу вставати і ходити по класу.

• нетерплячість 

Втручається в чужі розмови та постійно перебиває інших. Не здатний дотримуватися черговості, терпіти і чекати. Будь-якими способами прагне отримати бажане просто зараз.

• недотримання встановлених правил 

Відмовляється підкорятися загальноприйнятим правилам, як у грі, так і в житті.

• неврологічні порушення 

У малюка може виникнути тремор кінцівок, мимовільні скорочення м’язів, тики, порушення координації рухів.

• невротичні звички

Для таких діток характерне гризіння нігтів, смоктання пальців, повторення стереотипних рухів.

• емоційна нестабільність 

У малюка може часто змінюватися настрій, він без особливої причини тривожиться або дратується, відчуває почуття страху і багато плаче.

• порушення режиму сну 

Зазвичай у малюків зі СДУГ збої ритму сну відбуваються від самого народження.

• різні порушення мовлення 

Дитина може страждати на заїкання, у шкільному віці розвиваються дисграфія та дислексія.

Істотні наслідки СДУГ за відсутності належного лікування та корекції можуть проявитися в такому:

• низький рівень здатності до навчання і, відповідно, погана успішність;
• слабка соціалізація в суспільстві;
• великий ризик травматизму через неуважність;
• зловживання в майбутньому психоактивними речовинами.

СДУГ вважається важкою виліковною патологією і багато фахівців впевнені в неможливості її повного усунення. Проте, завдяки якісно підібраній терапії більшість симптомів піддається корекції, даючи змогу дитині краще навчатися та набувати необхідних соціальних навичок.

Діагностика синдрому дефіциту уваги

Діагностика синдрому дефіциту уваги та гіперактивності не проводиться лише на підставі зовнішніх симптомів, оскільки вони також характерні для безлічі інших неврологічних порушень.

Під час відвідувань невролога, психолога і психіатра складається докладний анамнез захворювання:

• визначається час появи перших симптомів і динаміка їх розвитку;
• розглядається поведінка дитини в різних ситуаціях і оцінка навичок навчання;
• заповнюються діагностичні опитувальники;
• проводиться первинна оцінка стану ЦНС;
• виявляються проблеми з мовленням, пам’яттю, розумовою діяльністю, увагою;
• оцінюється стан дрібної моторики і рухових функцій.

Потім проводиться низка інструментальних і лабораторних обстежень. У різних варіаціях це можуть бути:

• МРТ головного мозку;
• ЕЕГ;
• нейросонограма;
• дослідження щитоподібної залози;
• аналізи крові тощо.

За результатами обстеження складається індивідуальний план корекції. У легких випадках, батьки малюка отримують рекомендації і займаються з ним вдома, періодично відвідуючи фахівців для фіксації змін.

Лікування СДУГ

Оскільки синдром дефіциту уваги включає безліч біологічних, соціальних і психологічних проблем, ефективне лікування має бути комплексним. До нього зазвичай входять:

• психологічна корекція на основі ігрової та арт-терапії; 
• фізіотерапія у вигляді різних процедур: електрофорез, магнітотерапія, фотохромотерапія, транскринальна мікрополяризація (ТКМП) тощо;
• сеанси остеопатії, спрямовані на нормалізацію кровообігу, корекцію патологій у шийному відділі хребта;
• метод біологічного зворотного зв’язку (БОС), що розвиває 
• навички самоконтролю за допомогою спеціальних комп’ютерних ігор;
• медикаментозне лікування, яке застосовують у крайніх випадках за важких форм СДУГ;
• заняття з логопедом;
• масаж.

Величезну роль у лікуванні малюка відіграють батьки, які повинні щодня займатися з ним і вчасно відвідувати призначені корекційні заходи.

Рекомендації батькам:

• обов’язково дотримуйтесь чіткого режиму дня та оберігайте свого малюка від перевтоми;
• організовуйте рухову активність без емоційного навантаження, уникайте спортивних ігор і змагань;
• використовуйте багато розвивальних рухливих ігор, що вимагають концентрації уваги;
• приберіть зайві іграшки, залиште кілька і періодично їх міняйте;
• встановіть робочий контакт з учителем (вихователем), який буде враховувати особливості дитини під час навчального процесу;
• визначте обов’язкові рамки поведінки, заохочуйте і хваліть малюка, за їх дотримання;
• виберіть для дитини таку позаурочну діяльність, у якій вона зможе реалізувати свої сильні якості та повірити в себе, уникайте завищених вимог;
• не допускайте сімейних конфліктів, у сім’ї мають бути довірливі стосунки;
• не сваріть малюка за забудькуватість, він у цьому не винен. Допомагайте йому справлятися за допомогою “нагадувалок”, ставте таймер тощо.