Що таке дихання?

Спочатку розберемося, що взагалі таке “дихання”. Отже, дихання є найважливішою функцією життєзабезпечення організму людини; це процес газообміну між зовнішнім середовищем та організмом (кисень-вуглекислий газ). Відповідно, вентиляція легень здійснюється завдяки ритмічним змінам об’єму грудної клітки та легень під впливом зусиль дихальної мускулатури, спрямованих на розтягування еластичних елементів легень та грудної клітки, на подолання сил тертя під час руху повітря по трахеї та бронхах.

Процес дихання

Процес дихання ділиться на зовнішній (вентиляція легень і дифузія газів у легенях) і внутрішній (транспорт газів кров’ю, дифузія газів у тканинах і внутрішнє тканинне дихання), порушення одного з цих процесів спричиняє патологічні зміни в усьому механізмі дихання.

Частота та об’єм дихання

Частота дихання у новонароджених (до 3х діб життя) – 56 за хвилину, до першого року життя – 36-35 уд. /хв., уже до 2 років – 31 уд. /хв., у дітей до 3х років – 28 уд. /хвилину. Об’єм вдиху і видиху до 1 року 45 мл, уже до чотирьох років 140 мл, з віком об’єм дихання збільшується. Якщо частота дихання з віком знижується, то об’єм дихання збільшується.

Типи дихання

У кожен віковий період у дітей змінюється тип дихання, це залежить не тільки від віку, а й від статі дитини. У процесі дихання беруть участь м’язи діафрагми, грудна клітка і плечі. Наприклад, у новонароджених до шести місяців життя переважає черевне дихання (бере участь діафрагма). Коли діти найчастіше перебувають у вертикальному положенні, до діафрагми підключаються і міжреберні м’язи (грудно-черевне, змішаний тип). З розвитком плечового пояса починає переважати грудне дихання. З 8-10 років у хлопчиків починає превалювати діафрагмальний тип дихання, а у дівчаток переважає грудний.

Найраціональнішим типом дихання, як з фізіологічної точки зору, так і для здійснення функції фонації, є діафрагмальний (бере участь діафрагма і нижні ребра).

Види дихання

Дихання умовно можна поділити на фізіологічне, мовне та фонаційне. 

Мовленнєве та фонаційне дихання

Мовленнєве дихання – це вміння відтворювати короткий вдих і довгий ротовий видих, що забезпечує тривалу та звучну вимову звуків мови, а також плавність і злиття вимови.

Термін “фонація” визначають, як “голосоутворення”. “…У “чистому” вигляді фонаційне дихання можна спостерігати в процесі крику немовлят” (Л. Бєлякова). Робота голосових складок залежить від поставленого фонаційного завдання: напружуються, звужуючи голосову щілину, виробляють різноманітні за інтенсивністю коливальні рухи. Відповідно до цього, можна зробити висновок, що тісний зв’язок дихання і голосоутворення призвів до такого явища, як заміна і невід’ємність понять “мовленнєве” і “фонаційне” дихання.

Таким чином, фонаційне дихання доцільно розглядати як початковий етап формування мовленнєвого дихання.

Перед початком мовленнєвого акту вдих швидкий і глибокий, він характеризується наявністю певного об’єму повітря, здатного забезпечити підтримку підскладкового тиску. Важливим є раціональний розподіл і витрачання повітряного струменя в усному мовленні, особливо під час безперервного вимовляння інтонаційно-логічно завершеного відрізка висловлювання.

Особливості механізмів мовленнєвого та фізіологічного дихання

Особливостями в механізмах мовленнєвого та фізіологічного немовленнєвого дихання визначено: 

• Ритмічність, плавність, з певною частотою, що може змінюватися залежно від фізичного навантаження (швидка хода, підйом сходами тощо) або від емоційного стану (під час хвилювання) та відзначається носовими видихами, які до того ж є майже однаковими за тривалістю та об’ємом; 
• Вдих під час мовлення характеризується у багато разів більшою тривалістю та рівномірним зменшенням об’єму в середині легень; 
• Вдих характеризується своєю енергійністю, прискоренням і достатньою глибиною з варіаціями; під час співу відбувається швидше, ніж під час розмови; 
• Залежність тривалості мовленнєвих видихів та амплітуда видихів від особливостей вимовного матеріалу, способу виголошення (голос, шепіт), умов розмови (монолог, діалог), а також від низки інших чинників; 
• Видих є базою для всього мовленнєвого процесу, від його характеру залежать, наприклад, такі параметри, як сила, рівність, яскравість; 
• Внутрішньолегеневий тиск (Е. Арутюнян); 
• Вимогливість кінцевих і мінливих умов у резонаторній системі за зміною тиску, швидкості потоку повітря і його маси (М. Жинкин).

Вивчайте інші наші статті, щоб розібратися в дихальних процесах вашої дитини та розвивати дихання разом із нами.